Історія родини - в історії країни
Сценарій заходу
«Вечір пам’яті, присвячений визволенню України від фашистських загарбників»
Підготували викладачі історії
Заслоцька Н.В., Мельникова І.В.
Звучить мелодія Ріо-Ріта
1.Закохана пара. Виходять, сміються і показують обручки.
Він: Навіть не віриться, лише через місяць ми одружимось.
Вона: Так... (сміється) і будемо жити поживати і добра наживати і помремо в один день.
Відходять на другий план і завмирають
2. Випускники. Виходять радісно.
1: Ну ось і все.
2: Як говорять останній раз в 10 клас.
3: Навіть не віриться, що ми останній раз в нашому класі.
4: Друзі! А здорово сказав сьогодні наш директор.
1: Так... "Дорогі друзі, сьогодні у нас чудовий день, сьогодні ми проводжаємо вас в останню путь..." Ой, що я кажу"( всі сміються).
2: Тихо, тихо давайте влаштуємо вечір спогадів. 21 червня 1941 року.
3: Та не 21, 22! Вже без п’яти 4.
4: Скільки?
1: Без п’яти 4.
2: Ой, і отримаю ж я від мами, ніколи в житті так пізно додому не приходила.
3: Ти хочеш сказати: так рано!
4: Тихо, тихо...
Відходять на другий план. Завмирають.
Демонструється фрагм.1 док. фільму "Між сталевими жорнами".
Читець.
За наші ясні зорі,
На наші тихі води
Руїну, смерть і горе
Несуть вони, народе!
Та хай цей сон проклятий
Грабіжникам не сниться —
Довіку не топтати
Їм нашої пшениці.
Гей, сміло стань,
Гей, прямо глянь
Ти ворогам у вічі!
На славний бій,
Останній бій,
Усіх Отчизна кличе!
Читець.
У бій за наші ниви,
За ясний сміх дитячий,
За юний спів щасливий.
За славний труд гарячий,
Вперед, полки суворі,
Під прапором свободи
3а наші ясні зорі,
За наші тихі води.
Читець.
За кров братів пролиту,
За кожен плач дитяти
Проклятим відплатити,
Розбійників скарати.
Щоб жити нам в спокої,
Щасливо і погідно,
Візьмімося до зброї
За землю нашу рідну.
Гей, сміло стань,
Гей, прямо глянь
Ти ворогам у вічі!
На славний бій,
Останній бій
Усіх Отчизна кличе!
Ведучий №1.
Сьогодні ми святкуємо 67 річницю звільнення України від фашистських загарбників. Довгих три роки випробувань стали страшною ціною сьогоднішнього миру.
Ведучий № 2.
Невимовно тяжких втрат зазнав український народ у тій страшній воєнній круговерті, що розметала, понівечила і розтоптала мільйони людських доль. Це була трагедія. Її принесли з собою гітлерівські орди, які без жалю топтали нашу землю, палили міста і села, грабували, гнали в німецьке рабство дівчат і хлопців, убиваючи на своєму шляху кожного, хто не хотів скорятися загарбникам.
Демонстрація фрагменту 5 документального фільму "Між сталевими жорнами".
Ведучий №1.
Бабин Яр став символом Голокосту. Тільки 29 і 30 вересня 1941р. нацисти за допомогою місцевої поліції вбили у Бабиному Яру 33771 єврея. Розстріли продовжувалися ще декілька днів. Проте, й після того, як були знищені майже всі євреї, які мешкали в Києві, Бабин Яр лишався місцем масових розстрілів, там загинуло багато ромів і радянських військовополонених. Серед жертв Бабиного Яру - підпільники, комуністи, українські націоналісти, психічно хворі. За підрахунками українських істориків, за час окупації в Бабиному Яру було знищено 150 тис. осіб.
Демонструється фрагмент 1 теми 10 документального фільму С. Буковського "Назви своє ім’я".
Ведучий 2.
Не могла Україна терпіти такої наруги. Страшним був гнів народу. І малі, і старі переповнювалися ненавістю, йшли в партизани, створювали підпільні осередки. Полум’я партизанської боротьби охопило всю Україну. Партизани знищили майже півмільйона гітлерівців, підірвали близько 5 тис. ворожих ешелонів.
Демонструється фрагмент 6 документального фільму "Між сталевими жорнами".
Читець.
Вклонися, моя Україно, цим людям величним і скромним,
що в назвах фронтів титанічних пронесли наймення твоє.
Ти словом достойним розкажеш своїм поколінням потомним,
чому їм довічну пошану твій вдячний народ оддає!
Ведучий № 1.
Вшануймо пам’ять загиблих хвилиною мовчання.
Звучить метроном.
Ведучий № 2.
Після розгрому фашистських військ під Сталінградом Радянська армія почала свій переможний наступ. На початку 1943 року радянські війська здобули блискучі перемоги: звільнили міста Воронеж, Курськ, Бєлгород, Харків. Жорстокими були бої за Донбас. Після перемоги на Курській дузі радянські війська 23 серпня 1943р. остаточно оволоділи Харковом. Наступ продовжувався від Великих Лук до Чорного моря. У вересні радянські війська вийшли до Дніпра. Битва за Дніпро - одна з блискучих сторінок Великої Вітчизняної війни. Метою цієї масштабної наступальної битви було звільнення Лівобережної України, Донбасу, Києва.
Ведучий №1.
І сьогодні поруч із нами незримо присутні захисники і визволителі України, поховані у 28 тисячах братських могил на її території. Присутні полеглі, чиї імена загубилися в кривавій круговерті боїв, відступів та оточень, проривів та котлів, у гестапівських катівнях і концтаборах, на трагічних і скорботних біженських шляхах... Історія визволення України, як і всієї війни, писалася доблестю і самопожертвою воїнів, талантом полководців. Хто поліг за Дніпро, за Україну, буде, як співається в пісні тих літ, справді жити у віках. Жити в наших помислах і справах, нашій генетичній пам'яті.
Звучить пісня воєнних років.
Ведучий № 2.
Замислімося над жорстокою статистикою, яку наводить один з учасників і очевидців тих подій. З 25 тисяч радянських воїнів, які спускалися з лівого берега у дніпровські води, правого берега діставалося не більше трьох-п'яти тисяч. Тільки при визволенні Києва загинуло більш як чверть мільйона бійців та офіцерів.
Демонструється фрагмент 7 документального фільму "Між сталевими жорнами".
Читець.
Прекрасний Києве на предковічних горах!
Многострадальному хвала тобі, хвала!
Хай на просторищах, де смерть, як ніч, пройшла,
Воскресне день життя і весен неозорих!
За очі змучені дітей смертельно хворих,
За кров, що річкою гарячою текла,
За сквернені скарби, за чорні всі діла
Хай вороги твої розсиплються па порох!
Покари повної настав жаданий час!
Не пощербився меч, і світоч не погас,
Вершить свій правий суд свята людська скорбота!
Синам, що віддають життя за отчий дім,
Що волю принесли крізь непроглядний дим,
Наш Київ Золоті розкрилює ворота.
Ведучий №2
З 24 грудня 1943 по 28 жовтня 1944р. розгорнулась гігантська битва на Правобережній Україні, в якій брали участь 1, 2, 3 і 4 Українські фронти під командуванням Ватутіна, Конєва, Малиновського, Толбухіна. Вже було досить воєнної техніки, радянські війська кількісно і якісно переважали ворога, їхні дії були стрімкими, удари могутніми. За 4 місяці було розгромлене все південне крило Східного фронту фашистів. Радянські війська просунулися на 250- 450 км, з оперативністю, доти незнаною у світовій історії воєн, форсували дві могутні ріки - Південний Буг і Дністер, вийшли до південно-західних кордонів СРСР і перенесли бойові дії за кордон.
Демонструється фрагмент 8 документального фільму "Між сталевими жорнами".
Ведучий 2.
У літопис Великої Перемоги навічно вписані імена тисяч і тисяч славних синів і дочок України. Воювали вони на різних фронтах, виборюючи Перемогу - одну на всіх. Багато хто загинув під час визволення нашої рідної української землі.
Ведучий №1.
Воїни-визволителі, працівники тилу, учасники Руху Опору мріяли про творчий труд, про гаряче та чисте кохання, про світле життя на землі.
Ведучий №2.
У лавах радянської армії воювало понад 7 млн. українців. Кожен другий з них загинув на фронті, кожен другий з тих, хто залишився живим, став на все життя інвалідом. Українці складали в радянській армії другу за чисельністю національну групу. Серед вищих офіцерів, зокрема командуючих фронтів та армій, було чимало українців. Найвідоміші з них — А.Єрьоменко, С.Тимошенко, Р.Малиновський, М.Ватутін, І.Черняхівський, П.Рибалко, К.Москаленко, П.Жмаченко, С.Руденко, І.Кириченко та ін.
Ведучий № 2.
Ратний подвиг багатьох українців на всіх фронтах Великої Вітчизняної війни відзначений найвищими нагородами. Серед них — 2072 удостоєні звання Героїв Радянського Союзу; 32 українці — двічі. А льотчик-винищувач Іван Кожедуб став тричі Героєм Радянського Союзу. Багато представників української землі стали і повними кавалерами ордену Слави. З 7 млн. орденів і медалей, вручених солдатам і офіцерам радянської армії, 2,5 млн. одержали жителі України.
Виступ бібліотекаря училища Василькової І.Г. з розповіддю про національного героя Франції Василя Порика.
Ведучий № 1.
Не слід забувати і про бійців УПА, через лави якої пройшло близько 500 тис. осіб, які так само боролись за незалежність своєї Батьківщини і не хотіли миритися з пануванням на її території тоталітарних режимів.
Ведучий № 2.
Також 120 тисяч українців воювали в армії Антигітлерівської коаліції (США, Канади, Франції, Польщі, Чехословаччини).
На відзнаку мужності і героїзму українського народу, який захищав свою землю від поневолювачів, почесне звання "Місто-герой" було присвоєно Києву, Одесі, Керчі і Севастополю.
Читець.
О, як тебе ми виглядали
Крізь ніч, крізь морок, крізь туман,
Як ми для тебе засівали
Від ворога відбитий лан,
Які човни, які причали
Благословенній готували,
Яким напоєм наливали
Жадоби невтолимий жбан!
Читець.
Клонилась мати при дорозі,
Простягши руку в далечінь,
Де на дощі і на морозі
Іржав синовній вірний кінь.
Земля здригалася в погрозі.
І омивали чисті сльози
Синів, що впали на порозі
Життя майбутніх поколінь.
Читець.
Єдина воля нас живила,
Єдине сонце гріло нас,
Коли тупа ворожа сила
Отрути повіддю лилась,
Маляток білих кров'янила.
Дівчат неволею душила
І провіщала, чорнокрила,
Нам рабства час і смерті час!
Читець.
Та час настав, прийшла година,
Незнаменована пора,
Коли воскресла Україна,
Мов цвіт, обаполи Дніпра,
І грізна поплила лавина,
Злетіла зграя соколина
За батька мститись і за сина,
За те, що мучилась сестра.
Читець.
І обернувшися весною,—
Та й ким же ще ти стать могла? -
Прийшла ти, рідна, з поля бою
До білосніжного стола,
І хліб лежить перед тобою,
Що невтомленною рукою
В змаганні з тугою-бідою
Солдатка сіяла й пекла.
Читець.
Шумлять світи зеленим шумом
І жайворонками дзвенять.
Тече непереборним шумом
Тепла і праці благодать,
І не гуляти чорним чумам
По полю, всіяному сумом,—
Рости-цвісти народним думам,
Пшениці й пісні розцвітать!
Звучить пісня воєнних років.
Ведучий №1.
Дорогою ціною дісталася нам Перемога. Минатимуть роки, змінюватимуться люди, покоління і настане той час, коли зовсім не залишиться живих свідків того страшного лихоліття, але пам’ять про них житиме вічно!
Ведучий № 2.
Визволена Україна сяяла посмішками щасливих людей, що зуміли вижити, вистояти, а далі відбудовувати мирне життя Батьківщини.
Читець.
Згук незабутній перемоги
Лунає досі у серцях.
Блиск переможної дороги
Дарує радість у роках.
Героїв мало вже лишилось,
Покрила скроні сивина,
І щастя у серцях з'явилось,
Лише в душі гримить війна.
На грудях ордени, медалі,
В строю їх чутно тихий дзвін.
Ім’я їх в українській долі –
За це їм наш низький уклін.
Звучить пісня у виконанні Т.Горобець та Т. Петриненка "Боже, Україну збережи!".
Учасники композиції виходять на сцену з запаленими свічками.