Скоріченко Петро Кузьмович народився у 1908 р. у  місті Великий Токмак , нині Запорізької області, в сім’ї робітника. Його  батько працював на взуттєвих фабриках  у місті  Великий Токмак, а потім у Мелітополі. Мати була домогосподаркою. У 1920 р. батько, перебуваючи у Червоній Армії, загинув на фронті. Наступного року померла мати.

          Після смерті батьків Петро почав самостійне життя. З 1921 по1923 рр. працював у комендатурі базару, згодом у повітовому відділі ДПУ. Впродовж 1923-1929 рр. Скоріченко П.К. працював столяром на заводі «Червоний Прогрес». На цьому ж підприємстві вступив у комсомол у 1924 р., у 1927 р. став кандидатом у члени партії, у 1928 р. -  членом партії.

           У 1929 р. Мелітопольський окружком ЛКСМУ висунув його на посаду секретаря Геничеського РК ЛКМУ.  Протягом березня – жовтня 1930 р. був завідуючим відділом пропаганди Мелітопольського окружкому ЛКСМУ.                 Після ліквідації округів  Петра  Скоріченка було направлено у Великий Токмак на посаду секретаря комітету комсомолу заводу «Червоний Прогрес», де він працював  до липня 1931р. За проханням Петра В. - Токмакський РК ЛКСМУ та ЦК ЛКСМУ направили його на навчання на останній курс робітфаку Харківського авіаційного інституту, який він закінчив у 1932 р. З 1932 р. по березень 1933 р. навчався на першому курсі Харківського авіаційного інституту.  У 1933р. ЦК ВКП(б) був мобілізований для роботи у політвідділ МТС. У 1933 р. працював начальником з комсомольської роботи політвідділу Бабчинецької МТС. У 1934 р. був заступником начальника політвідділу Берездовської МТС з партійно-масової роботи. Після реорганізації політвідділів Вінницький обком КП(б)У  у лютому 1935р. затвердив його інструктором новоорганізованого Берездовського РК КП(б)У, де він пропрацював до липня 1936 р. Після цього Вінницький обком КП(б)У направив П.К. Скоріченка  на посаду заступника директора Ситковецької МТС з політчастини, на якій пропрацював до січня 1938 р. З лютого 1938 р. по вересень 1939 р. працював завідуючим відділом пропаганди та агітації  Вінницького райкому  КП(б)У.  З вересня 1939 р. по лютий 1940 р. працював інструктором відділу пропаганди обкома КП(б)У. З лютого 1940 р. був помічником секретаря обкома КП(б)У. 12.07. 1941 р. Скоріченко П.К. був призваний в Червону Армію. 

       Сім’я Петра Скоріченка  у складі дружини, сина Олександра, доньки Тамари була відправлена в евакуацію у місто Пласт Качкарського району Челябинської області.

          Протягом шести місяців Петро Кузьмович не знав, де знаходиться  його родина, але коли він дізнався адресу рідних, почалась переписка. З листа з фронту датованого 20 січня 1942 р., рідні дізнались, що їх чоловік та батько знаходиться в діючій армії з серпня 1941р.;  у вересні 1941 р. потрапив в оточення противника, але успішно вийшов з нього.  В іншому листі від 2 березня 1942 р. він пише: «Наша часть совместно с другими частями Красной Армии громит фашистських мерзавцев. Боремся, чтобы очистить Советскую Украину от германських захватчиков.»  Далі продовжує: « Нахожусь в действующей армии на передовой линии. Служу военкомом в боевой отличившейся части, которая скоро  станет гвардейской. Мы вот уже третий месяц ведем наступательные бои против фашистской сволочи и очистили от немецкой погани не один десяток населенных пунктов Харьковской области. Все бойцы командиры в частности нашего б-на как всей РККА смело идут в бой защищая свою родину, своих матерей, жен и детей. Я чувствую себя неплохо. Стараюсь выполнить возложенные на меня задачи. Как комиссар, веду в бой бойцов, командиров и политработников своего подразделения. Учусь сам воевать и учу других непосредственно на поле боя. В честь Первого мая получаем от трудящихся письма и подарки и это нас еще больше вдохновляет.» (лист від  3 травня 1942 р). Скоріченко П.К. - військовий комісар 7 мотострілецького  батальйона  7 танкової бригади, яка входила до складу 6 Армії Південно-Західного фронту,  пропав безвісти у  травні 1942 р.

          Листи з фронту, фотографії батька  бережно зберігаються в родині загиблого воїна Скоріченка П.К.